Чжан І. Ключ до розвитку двосторонніх відносин Китаю та України полягає у стикуванні концепцій розвитку

Завідувач політичного відділу, перший секретар Посольства КНР в Україні

Шановні гості!

Сьогодні я маю честь виступити на цьому форумі за дорученням Надзвичайного та Повноважного Посла КНР в Україні пана Ду Вея. Перш за все, хочу щиро подякувати Українській асоціації китаєзнавців за гостинне запрошення.

Рік тому, коли я приїхав сюди разом з послом Ду Веєм і вступив на посаду, я був глибоко вражений прекрасними пейзажами та багатою культурною спадщиною України. До цього часу я не працював з Україною, і більш того, ніколи не був в Україні. Я почав вивчати і пізнавати її з нуля.

Нині виповнюється 25 років з дня встановлення дипломатичних відносин між Україною та Китаєм. У січні цього року Голова КНР Сі Цзіньпін та Президент України Порошенко провели важливі переговори у Давосі, під час яких були визначені плани щодо розвитку двосторонніх відносин на наступні два роки.

З початку року обидві Сторони здійснили низку урочистих заходів, серед них музичний концерт «Веселе свято Весни» та святковий новорічний прийом у Посольстві Китаю в Україні на честь 25-ї річниці встановлення дипломатичних відносин, тиждень культурного обміну між Україною та Китаєм «Один пояс, один шлях» тощо. Всі ці заходи мали великий успіх і ще більше зміцнили культурне співробітництво двох країн та сприяли кращому взаєморозумінню між двома народами.

Не так давно, перший заступник прем’єр-міністра Степан Кубів був запрошений до Пекіна з офіційним візитом у Китай та для участі у форумі Міжнародного співробітництва «Один пояс, один шлях», що теж дало великі результати. Він провів зустріч з віце-прем’єром Ма Каєм, під час якої вони  досягли важливого консенсусу щодо подальшого сприяння діловому співробітництву між двома країнами. Ці досягнення свідчать, що двосторонні відносини мають дуже хорошу основу, а також відображають цінність стратегічного партнерства двох країн. На прийомі з нагоди набуття повноважень пан Посол Ду Вей сказав: «Україна – це Китай Європи, а Китай – це Україна Азії». Багато наших українських друзів погодилися з цією фразою. Мені здається, що у цьому вислові відображено декілька об’єктивних чинників тісного розвитку двосторонніх відносин у довгостроковій перспективі.

По-перше, у обох країн є національний дух, що у своїй основі має відкритість та терпимість. Я побував у багатьох країнах світу як дипломат і на власному досвіді пізнав багато різноманітних народних культур, але найзатишніше я почуваюся в Україні. Будучи іноземцем, на вулицях Києва ви абсолютно не відчуєте на собі здивованих поглядів. Навіть прості перехожі, незалежно від їхнього віку, ставляться до мене дуже мирно та дружньо. Чимало жителів міста можуть привітатися з вами невибагливою китайською мовою. Так само в Пекіні простий люд дружньо називає іноземців словом «лаовай» та за потреби робить їм невеликі поступки. Ще я помітив, що молоді люди в Україні та Китаї щиро прагнуть дізнатися більше про популярну культуру інших країн. Це сприйняття, терпимість та засвоєння іноземної культури також є важливими складовими двох цивілізацій.

По-друге, ми створили видатну історію і культуру. Про 5000 років китайської історії я не буду багато говорити, про це і так всім відомо.

Київ є колискою слов’янської культури, а також безпосереднім нащадком ортодоксального православ’я Східної Римської імперії. Певною мірою древній Київ був одним із найперших витоків цивілізації на території Європи. Я був в змозі повністю відчути впевненість українського народу у власній культурі, тому що я сам також глибоко пишаюся видатними досягненнями китайської цивілізації.

По-третє, обидві наші країни зіткнулися з непростим завданням національного розвитку та відродження. На вісімнадцятому Всекитайському Національному з’їзді представників Комуністична партія Китаю висунула дві сторічні мети розвитку. Перша – побудувати всеохоплююче суспільство середнього достатку до сторіччя створення Комуністичної партії Китаю. Друга – до сторіччя від заснування Китайської Народної Республіки побудувати сильну, демократичну, культурну та гармонійну сучасну соціалістичну державу. Я бачу, що Україна, яка всього лише 25 років тому стала незалежною, так само щосили прагне досягти розвитку держави та процвітання і благополуччя народу. Ця спільна мета дає народам обох країн сильне відчуття взаєморозуміння.

Мені здається, що саме завдяки багатьом спільним рисам, або подібностям, Китаю та Україні вдається з моменту встановлення дипломатичних стосунків постійно підтримувати високий рівень політичної довіри і дружніх відносин. Ця взаємна довіра і дружба є природною складовою, а не лише дипломатичною необхідністю. Проте розвиток відносин між Китаєм та Україною, у нинішні часи економічної глобалізації, не може спиратися виключно на таку основу. Тому я хочу поділитися з вами двома своїми ідеями.

По-перше, сприяння розвитку відносин між Китаєм та Україною полягає у зрощенні концепцій розвитку. Я хотів би поділитися з вами досвідом розвитку Китаю з моменту початку здійснення реформ і відкритості. Наприкінці 70-х років минулого століття, коли минуло лише десять років після завершення «Культурної революції», все знаходилося в катастрофічному стані: народ був неписьменний, зубожілий, тодішній ВВП був, можливо, навіть меншим за частину ВВП України. Нашими єдиними перевагами тоді були населення та територія. Через це, тодішні керівники Китаю прийняли рішення про створення особливих відкритих економічних зон, де іноземні капітали та підприємства отримували такі переваги як звільнення від податків тощо. Це спонукало їх робити інвестиції в Китай або створювати спільні підприємства. Протягом тривалого часу Китай обмінював дешеву робочу силу, землю, мінеральні та інші ресурси на співробітництво з іноземним капіталом. Хоча натомість отримували застарілі зарубіжні технології та невеличку частину прибутку, проте продовжували це робити. Оскільки ми постійно продовжували вчитися: вивчати передовий закордонний досвід управління, усталені структури західних організацій, іноземні дослідження та розробки нової продукції, розвиток ринку та інші корисні здобутки і при цьому поєднувати їх з реаліями китайського ринку, змогли поступово накопичити ці знання і побудувати власну виробничу систему та технічні потужності. Саме це і стало початком сьогоднішнього економічного піднесення та розвитку Китаю. Насправді Китай і сьогодні продовжує співробітництво заради покращення власних потужностей. Найяскравішим прикладом є компанія «Apple». За неповними статистичними даними, Китай став найважливішою базою у виробничому ланцюзі цієї компанії, хоча норма прибутку цієї величезної виробничої бази складає менш ніж 2%, а більша частина прибутку належить компанії «Apple». Однак без співпраці із таким передовим підприємством класу як «Apple», Китай не може вирішити проблеми забезпечення мільйонів людей, які пов’язані з цим виробничим ланцюгом. А без конкуренції та навчання не зміг би створити такі підприємства світового рівня як «Huawei», «Xiaomi», що зрештою вже не поступаються «Apple» своїми потужностями та місцем на ринку. Вони вже не тільки посунули мобільні телефони «Apple» з п’ятірки найпопулярніших на китайському ринку, але й складають їм серйозну конкуренцію на ринках інших країн.

Якщо говорити конкретно про сьогоднішнє співробітництво між Китаєм та Україною, я хочу сказати, що в теперішніх умовах глобалізації економіки у питаннях сприяння розвитку двосторонніх відносин Китай послідовно дотримується справедливої, прагматичної та прозорої позиції. Перш за все, ми надаємо величезні кредити, при цьому не встановлюємо політичних умов.

По-друге, ми не лише раціонально використовуємо вартість робочої сили та ресурсні переваги України у поточних умовах, але й прагнемо співпрацювати з українськими партнерами задля створення спільних розробок ще вищого рівня та організації повного циклу виробництва. Таким чином співпрацею з Україною ми сприяємо довгостроковому стійкому розвитку місцевих потужностей, реалізації підвищення рівня технологій виробництва та зміцненню життєздатності економіки країни. Ця особливість суттєво відрізняє наше співробітництво від компаній деяких інших країн, що дбають виключно про капітальний прибуток. По-третє, ми готові спільно з українськими партнерами розвивати високоякісні виробничі потужності в рамках проекту «Один пояс, один шлях», що дозволить Україні повністю реалізувати свої географічні та територіальні переваги, досягти максимальної власної вигоди у взаємно виграшній співпраці.

Я хочу сказати моїм українським друзям, що ключовий момент відносин Китаю та України, особливо у сфері розвитку ділового співробітництва, полягає у стикуванні концепцій розвитку. А що таке хороша концепція розвитку? Я вважаю, що це встановлення відповідних раціональних цілей розвитку на різних етапах процесу, це погляд у майбутнє та поступове підвищення власної конкурентоспроможності через постійне підлаштування під потреби ринку і засвоєння передового досвіду. Врешті-решт, це реалізація стрибків розвитку макроекономіки. Якщо в такій концепції не закладений прогрес, а вся увага зосереджена на успіхах та невдачах співробітництва на якомусь із етапів, будь-якій країні буде вкрай складно мати результативну та тривалу міжнародну співпрацю.

По-друге, сприяння китайсько-українській діловій співпраці має відповідати власній стратегії розвитку України.

Як зазначив пан Посол Ду Вей під час минулого прийому з нагоди дня заснування Китайської Народної Республіки, ключовою складовою у досягненні сьогоднішнього успіху Китаю є постійний пошук власного шляху розвитку, що відповідає національним особливостям країни. 

У перший рік свого перебування в Україні я з радістю помітив, що Україна просувається вперед по самостійно обраному шляху розвитку та згідно з побажанням свого власного народу. Чи в активній боротьбі із корупцією, чи у послідовному впровадженні різноманітних реформ, незважаючи на численні проблеми та труднощі, різні судження та суперечки отримані результати помітні для всіх. Можна сказати, що ми підтримуємо реформи в Україні, в тому числі ті, які втілюються відповідно до норм Євросоюзу. Так само для успіху китайської політики реформ та відкритості необхідно впроваджувати соціалістичну ринкову економіку з китайською специфікою. Для цього потрібно постійно дотримуватися поєднання власних особливостей та міжнародних стандартів у відповідній правовій інфраструктурі, встановленні системи правил, лібералізації та прозорості. Наше торгово-економічне співробітництво з ЄС є одним з найважливіших у світі, ми завжди намагаємося адаптуватися до глобалізованої міжнародної системи розподілу праці, що охоплює також і Європейський Союз.

Сьогодні Китай працює в напрямі успішного будівництва проекту «Один пояс, один шлях». Для інших країн є одна важлива передумова для успішної участі у проекті «Один пояс, один шлях» – всі учасники мають дотримуватися та відповідати таким принципам і правилам ринкової економіки, як справедливість, відкритість та прозорість.

Що стосується поточної реалізації реформ в Україні, всі друзі, з якими я познайомився тут в китайських компаніях, одностайно їх схвалюють. Вони вважають, що чим успішніші українські реформи, тим краще китайські компанії можуть розвинути власні переваги у ринковій конкуренції. Не так давно китайська корпорація «Jiaoyuan» перемогла в Україні декілька європейських компаній і виграла тендер на виконання днопоглиблювальних робіт у «Південному порту», чим повністю підтвердила цю тезу.

Китай послідовно дотримується відкритої та ділової позиції у розвитку китайсько-українських відносин. Ми дуже сподіваємося на єдність і взаємну підтримку у розвитку двосторонніх відносин між двома країнами, та власних стратегій і потреб розвитку України. Адже тільки таким чином ділове співробітництво двох країн може бути довготривалим та постійним, тільки таким чином можливо з одного боку по-справжньому підтримати Україну, а з іншого – дозволити китайським компаніям в Україні максимально реалізувати свої законні інтереси, тільки таким чином Україна зможе досягти справжнього успіху у проекті «Один пояс, один шлях» та інших форматах міжнародного співробітництва.

Дякую всім за увагу!