Бузаров А. І. Основні вектори зовнішньої політики Китаю в 2018 р.

А. І. Бузаров
Магістр зовнішньої політики, член Національної спілки журналістів України, член громадських рад при Комітеті у закордонних справах Верховної Ради України та МЗС України

Китайська зовнішня політика привертає надзвичайну увагу не лише через впливову роль Китаю в світі в останні десятиліття, а й з огляду на її специфіку та особливості. Сучасна політика Китаю на міжнародній арені визначається тими завданнями, які стоять перед країною, виходячи з цілей, сформульованих Комуністичною партією Китаю. Щодо цього недавній 19-й з’їзд КПК, що відбувся у жовтні і 2017 року в Пекіні, був знаковим. На ньому генеральний секретар КПК Сі Цзіньпін визначив основні завдання Піднебесної у зовнішній політиці. Крім того, на дії Китаю у стосунках з іншими країнами впливають загальна геополітична і регіональна ситуації в світі, дії інших геополітично активних гравців. Це, в свою чергу, визначає багатовекторну, багаторівневу і багатовимірну дипломатичну концепцію, на якій ґрунтується сучасна дипломатія Китаю із китайською специфікою.

КУРС НА СТВОРЕННЯ СПІЛЬНОТИ ЄДИНОЇ ДОЛІ

Побудова спільноти єдиної долі не є завданням Китаю виключно на 2018 г. Це скоріше ініціатива перманентного виконання і стратегічної довгострокової імплементації, яка була вперше виголошена ще на 18-му Всекитайському з’їзді КПК. Проте на цю ініціативу, повторно висловлену під час 19-го з’їзду КПК, не можна не звернути уваги. Навпаки, ми зауважуємо унікальну послідовну демонстрацію бачення Китаєм майбутньої системи міжнародних відносин.

Згідно з доповіддю Сі Цзіньпіна на 19-му з’їзді КПК: «Необхідно в цілому враховувати внутрішню і зовнішню обстановку, незмінно йти шляхом мирного розвитку, реалізовувати стратегію відкритості, орієнтовану на взаємну вигоду і спільний виграш. Твердо дотримуючись вірного розуміння справедливості і вигоди, слід утвердити нову, засновану на співробітництві концепцію загальної, комплексної та стабільної безпеки. Необхідно прагнути до відкритого, інноваційного, інклюзивного та взаємовигідного розвитку, сприяти міжцивілізаційним обмінам, що передбачає гармонійне співіснування при збереженні своєрідності, взаємосприйняття і взаємодоповнення, створювати екологічну систему, яка поважає природу і зелений розвиток. Китай буде незмінно стимулювати мир у цілому світі, робити власний внесок до глобального розвитку та захищати міжнародний порядок» [1].

Керівництво КПК, таким чином, формулює основний зовнішньополітичний постулат сучасної зовнішньої політики Китаю —- мирне співіснування з усіма народами. На перший погляд ця ідея здається банальною і очевидною, оскільки будь-яка держава, навіть КНДР, постійно декларує свою прихильність до миру в усьому світі. Однак теорія не завжди відповідає практиці, а декларації конкретним крокам. Особливо, якщо ми говоримо про таких геополітично активних гравців, як, наприклад, США та РФ, які час від часу для досягнення своїх зовнішньополітичних цілей використовують військові методи, то Китай на їхньому тлі зі своєю миролюбною риторикою виглядає переконливіше.

Наприклад, за даними Стокгольмського інституту досліджень проблем миру (SIPRI), Китай посідає лише п’яте місце у списку країн, які володіють найбільшою кількістю ядерного озброєння. «У 2017 році у світі налічується 14 935 ядерних боєголовок (в 2016 році ця цифра становила 15 395). 93 відсотки світового ядерного арсеналу припадає на дві країни: Росія має загалом 7 000 ядерних боєголовок і США – 6 800, з них на озброєнні перебувають відповідно 1 950 і 1 800. Інша частина сім розподілена між сімома державами: Францією, Великобританією, Китаєм, Індією, Пакистаном, Ізраїлем і Північною Кореєю» [2].

Отже, Китай, який має величезні економічні можливості, не займається активною гонкою озброєнь, не інвестує колосальні кошти в модернізацію і виробництво нових типів ядерного озброєння, щоб наздогнати і перегнати РФ, США та інші країни, вважаючи за краще більш мирні шляхи здійснення своєї зовнішньої й оборонної політики. Китайське керівництво за допомогою своєї ініціативи щодо створення спільноти єдиної долі людства вигідно відрізняється від інших країн, які бачать устрій світового порядку по-іншому.

«Ми закликаємо народи всіх країн спільними зусиллями будувати спільноту єдиної долі людства, створювати чистий і прекрасний світ, де панують тривалий мир, загальна безпека, спільне процвітання, відкритість і інклюзивність. Ми маємо поважати один одного, проводити рівноправні консультації, з твердою рішучістю відмовитися від менталітету холодної війни і політики сили. До міждержавних відносин слід застосувати нові підходи, які виходять із діалогу і партнерства, а не конфронтації і блокового мислення. Спори і розбіжності мають вирішуватися шляхом діалогу і консультацій» [3].

По суті, КНР, свідомо використовуючи словосполучення «спільнота єдиної долі людства», формулює своє бачення сучасних глобалізаційних процесів [4]. В сучасних умовах, коли ми спостерігаємо кризу в міжнародних відносинах, будь-які нові ініціативи становлять особливий інтерес для інших країн. У зв’язку з цим не можна не згадати класика британської соціологічної думки Зигмунта Баумана, який відзначав, що сьогоднішній «новий світовий безлад» не можна пояснити лише посиланням на обставину, що слугує безпосередньою і найбільш очевидною причиною відчуття розгубленості й потрясіння: а саме на «похмільну» розгубленість після раптового закінчення «великого розколу світу» і миттєвого зникнення звичної рутини блокової політики — навіть якщо це зникнення справді було сигналом тривоги, сповіщаючи про «новий безлад» [5, С. 85].

П’ЯТИЛІТНЯ РІЧНИЦЯ ВИСУНЕННЯ ІНІЦІАТИВИ «ОДИН ПОЯС, ОДИН ШЛЯХ»

«Один пояс, один шлях» — наріжний камінь зовнішньої політики Китаю в найближчі роки, в тому числі в 2018 році. Під цей проект підв’язані численні форуми, ініціативи, зустрічі, виставки тощо, спрямовані на популяризацію та посилення зазначеної концепції. Сі Цзіньпін на 19-му з’їзді КПК з цього приводу зазначив: «Неухильно продовжуючи основну державну політику відкритості зовнішньому світові, здійснюючи будівництво при відкритих дверях, Китай буде активно стимулювати міжнародне співробітництво в межах ініціативи «Один пояс, один шлях», всімома силами забезпечувати політичну координацію, взаємопов’язаність інфраструктури, безперебійну торгівлю, вільний рух капіталу та взаємне зближення сподівань народів, щоб створити нові майданчики міжнародного співробітництва, надати нові імпульси спільному розвитку [6].

«Один пояс, один шлях» — це сучасне відродження Великого Шовкового шляху, його реінкарнація у вигляді нового, більш модернізованого проекту. Слід також зазначити, що в найближчі роки Китайський банк розвитку, найбільший іноземний інвестиційний банк КНР, планує виділити $ 250 млрд. у вигляді позик на торговий проект «Один пояс, один шлях». Сума має піти на реалізацію і підтримку численних проектів в рамках нового «шовкового шляху». Як відзначають китайські вчені: «Ініціатива «Один пояс, один шлях» не має на меті кинути виклик чи підмінити нині чинні міжнародні системи, натомість вона сприяє їхньому реформуванню й удосконаленню. Упроваджуючи ініціативу «Один пояс, один шлях», Китай виходить з принципів відкритості, інклюзивності, співробітництва та спільного виграшу, і як велика країна, що розвивається, намагається конструктивно вписатися у світовий порядок, яким керують США [7].

На думку українського китаєзнавця С. Кошового: «Потенційно на країни, що беруть участь в проекті «Один пояс, один шлях», припадає 55% світового ВВП, 70% населення планети і 75% всіх відомих енергоресурсів. Якщо китайську ініціативу буде реалізовано на практиці, вона може серйозно вплинути на геополітичний ландшафт і призвести до створення цілої низки альтернативних економічних об’єднань і можливостей»[8].

Зараз в експертному і журналістському середовищі в Україні та за кордоном публікують безліч матеріалів, присвячених ініціативі «Один пояс, один шлях». На наш погляд, крім усього іншого, потрібно звернути увагу на те, як Китай постійно намагається модернізувати, диверсифікувати, розширити і поглибити свій зовнішньополітичний проект, не зациклюючись на якомусь одному напрямку або регіоні. Так, наприклад, нещодавно Китай закликав на основі освоєння та експлуатації арктичного морського маршруту (АММ) створити «Шовковий шлях на льоді» спільно з іншими зацікавленими сторонами. Про це йдеться в Білій книзі про арктичну політику країни [9].

Важливим завданням для Китаю у 2018 році є збереження активної участі тих країн, які вже активно залучені до ініціативи «Один пояс, один шлях». З геополітичної точки зору плані щодо цього цікавими є Казахстан і Пакистан. За вплив на ці країни точиться серйозна боротьба між РФ, США і Китаєм. Казахстан — унікальна держава пострадянського простору, оскільки їй вдалося зберегти стабільність як в себе в країні, так і в зовнішніх відносинах зі світовими державами, ні з ким не посварившись.

Казахстан за 26 років своєї незалежності зміг зберегти національну ідентичність в умовах глобалізації, адаптувавшися до сучасних, динамічних реалій. Небагато з пострадянських держав може похвалитися подібними досягненнями у внутрішній і зовнішній політиці [10].

Президенту Казахстану Нурсултану Назарбаєву завжди вдавалося лавірувати між геополітичними гігантами, відстоюючи при цьому інтереси своєї країни. Згідно з даними китайської сторони, з січня до грудня 2017 року обсяг торгівлі між Китаєм і Казахстаном склав 18 млрд. доларів США, порівняно з тим же періодом минулого року зріс на 37,4%. Обсяг експорту з Китаю в Казахстан — 11,64 млрд. доларів США, порівняно з тим же періодом минулого року зріс на 40,4%, обсяг імпорту з Казахстану в Китай — 6,36 млрд. доларів США, порівняно з тим же періодом минулого року зріс на 32,3% [11].

Між КНР та Казахстаном в рамках ініціативи «Один пояс, один шлях» існує колосальне інфраструктурне та економічне співробітництво, як оскільки через географічні причини Казахстан є природним учасником нового «шовкового шляху». У найближчі роки, швидше за все, взаємовигідне співробітництво між двома країнами тільки посилиться. Щось подібне чекає і на пакистанське-казахські відносини.

Останнім часом зв’язки між США і Пакистаном помітно погіршилися. Причиною цьому слугують постійні звинувачення керівництва США на адресу Пакистану про підтримку талібів, а також нерозумне (на думку Вашингтону) використання фінансової допомоги США, які останні виділяли впродовж багатьох років Ісламабаду. Нещодавно американський президент Д. Трамп буквально заявив: «Сполучені Штати по дурості надали Пакистану понад 33 мільярдів доларів допомоги за останні 15 років, а вони нам нічого не дали, крім брехні і обману, вважаючи, що наші лідери — дурні. Вони надають прихисток терористам, яких ми розшукуємо в Афганістані, допомоги жодної. Досить!» [12].

Така поведінка США штовхає Пакистан до більш активної співпраці з Китаєм, яка вже є на досить високому рівні. Існують також особисті теплі стосунки між китайським лідером Сі Цзіньпіном та президентом Пакистану Мамнуном Хусейном [13].

Зближення Китаю й Пакистану створює проблеми і для Росії. «Пекін та Ісламабад домовилися про створення китайсько-пакистанського економічного коридору, а також про подальший розвиток військового співробітництва. Економічний коридор — це інфраструктурний проект на суму 46 млрд. доларів, який включає в себе будівництво залізниць та автомобільних доріг, а також трубопроводів [14].

Таким чином, Пакистан і Казахстан, з огляду на геополітичні та географічні чинники, зараз є активними учасниками китайської ініціативи «Один пояс, один шлях». Однак не лише ті країни, які вже є повноцінними учасниками зазначеної ініціативи, становлять інтерес для Китаю. Важливо також розуміти, що китайська сторона зацікавлена у залученні нових держав до цієї ініціативи, в тому числі і України.

За словами віце-прем’єра України С. Кубіва, Китай готовий вкласти 7 мільярдів доларів в українські проекти, серед яких інфраструктура — зокрема, портова, а також інфраструктура в Кременчуці, велика окружна дорога навколо Києва на умовах концесії, гілка метро в Києві і багато іншого, — аграрний сектор, включаючи інноваційні проекти, енергетика та енергоефективність тощо. [15].

На початку грудня 2017 року Україна і Китай підписали дорожню карту з реалізації ініціатив «Економічний пояс Великого шовкового шляху» і «Морський шовковий шлях», покликаних посилити економічне співробітництво між Європою і Азією. Ініціатива Китаю «Один пояс, один шлях» передбачає розвиток торговельних відносин між Китаєм та Європою [16].

Отже, створено солідну юридичну базу для можливої участі України у новому «шовковому шляху». Для реалізації цього плану необхідні взаємна довіра, гарантування з українського боку стабільності законодавства та виконання взятих на себе зобов’язань.

КИТАЙ І ЄВРОПА

Китай — другий після США торговий партнер ЄС. У 2018 році планується масштабний саміт країн ЄС і Китаю. Тривають також переговори Китаю і ЄС з приводу угоди про двосторонні інвестиції, що належать до числа найважливіших торгово-економічних переговорів, в яких зараз бере участь Китай. Піднебесна розглядає ЄС як важливого партнера в новому «шовковому шляху». У січні поточного року в Венеції відбулася церемонія відкриття «Року туризму Китаю і ЄС». У 2018 році в Болгарії відбудеться Сьома зустріч державних і урядових керівників країн Центральної і Східної Європи і Китаю. КНР надають $ 3 млрд. на розвиток співпраці з цими 16 країнами, 11 з яких є членами ЄС. Така співпраця існує в рамках особливого формату «16 + 1», де деякі європейські країни взаємодіють у економічній сфері із Китаєм, минаючи офіційне керівництво ЄС в Брюсселі.

Взагалі стосунки між ЄС та КНР непрості. У недавньому інтерв’ю журналу «Spiegel» Міністр закордонних справ Німеччини Зігмар Габріель висловив думку, що Сполучені Штати, Китай і Росія не цінують Європейського Союзу і не виявляють до нього належної поваги [17]. Цю ж тезу він повторив під час свого виступу під час Мюнхенської конференції з безпеки в лютому 2018 р.

Такі країни, як Голландія, Франція, Німеччина, Італія є важливими торговими партнерами Китаю. Наприклад, Німеччина і Франція входять до п’ятірки найбільших торгових партнерів Китаю з країн ЄС [18]. Недавній візит Макрона в Китай був покликаний посилити співпрацю між Францією та Китаєм. Президент Макрон хоче надати імпульс розвиткові французької науки і дослідженням нових технологій, що не може не зацікавити китайського лідера. Справа в тому, що Китай відчуває величезну потребу в західних технологіях, особливо з урахуванням потенційного виснаження їх американського джерела [19]. Як відзначають деякі аналітики, в Пекіні Макрон прямо вказав на те, що його переговори в Китаї стосуються не лише двосторонніх відносин Франції та КНР, а й Євросоюзу з Китаєм. Виходить, що поки канцлер Німеччини Ангела Меркель зайнята проблемою формування свого уряду, Макрон нарощує перевагу, демонструючи, що саме він є дієздатним лідером Євросоюзу [20].

Нині складно оцінку однозначно оцінювати відносини між ЄС та КНР і роль Макрона або Меркель у них. Ще складніше робити певний прогноз на найближчий час. Це пояснюється як складними процесами, що відбуваються всередині ЄС (Брексіт, економічні складнощі тощо), так і зовнішніми чинниками (тиск на європейські країни з боку США і РФ, боротьба за європейські ринки між ними тощо). Однак не підлягає сумніву зацікавлення КНР в розбудові тривалих відносин з європейськими країнами. По суті, кінцевою метою ініціативи «Один пояс, один шлях» є ЄС. Саме європейський ринок є найбільш пріоритетним напрямком зовнішньої економічної політики Китаю. Це підтверджують регулярні зустрічі китайських вищих посадових осіб з європейськими колегами, наявність особливого формату співробітництва Піднебесної з європейськими країнами у вигляді 16 + 1, а також солідний торговий оборот, який існує між ЄС і КНР. Таким чином, Китай є ще одним конкурентом США та РФ в їхній боротьбі за ринки ЄС.

АМЕРИКАНО-КИТАЙСЬКІ ВІДНОСИНИ

Мабуть, саме США і Китай значною мірою визначають багато геоекономічних і геополітичних процесів у світі. Від стану відносин між цими країнами залежить також регіональна ситуація в Південно-Східній Азії та Азійсько-тихоокеанському регіоні. Коли аналізуються відносини між РФ і США, то, як правило, наперед виходить військово-технічне суперництво. Якщо ж ми говоримо про американо-китайські відносини, то тут переважає змагальність в соціально-економічній сфері.

На думку Г. Кіссінджера, «найсильнішим суперництво між Сполученими Штатами і Китаєм, найімовірніше, є в соціально-економічній, а не у військовій сфері. Якщо в обох країнах триватимуть нинішні тенденції в економічному зростанні, стан фінансів, видатки на інфраструктуру, інфраструктура освіти, то розрив у розвитку може вплинути на їх відносний вплив на третю сторону, зокрема в Азійсько-Тихоокеанському регіоні. Але це перспектива, яку Сполучені Штати в змозі зупинити власними зусиллями або, можливо, повернути назад» [21, С. 559].

Незважаючи на застереження Г. Кіссінджера, розробники нової стратегії з національної безпеки США, яка була опублікована в грудні 2017 р. звинувачують Китай в розбійницькій економічній політиці, що проводиться для залякування сусідніх держав, а також мілітаризації Південно-Китайського моря. Китай і РФ розглядаються нинішньою адміністрацією Д. Трампа як головні загрози для США. «Застосування новітніх технологій для дискредитації і підриву демократичних процесів в Грузії, Криму і Східній Україні достатні, але в поєднанні з розширенням і модернізацією ядерного арсеналу проблема очевидна… Стає все більш очевидним, що Китай і Росія хочуть сформувати світ, відповідний їх авторитарній моделі — отримання права вето над економічними, дипломатичними і безпековими рішеннями інших країн» [22].

За місяць до опублікування зазначеної доповіді, президент США Д. Трамп зробив успішний візит до Пекіна, де були проведені важливі переговори з усього спектру двосторонніх відносин між країнами. При цьому незважаючи на жорстку риторику, яку Трамп впродовж року використовував регулярно стосовно до Китаю, особливо у зв’язку із ситуацією на Корейському півострові, під час свого перебування в Піднебесній американський президент був дипломатичним та акуратним у висловлюваннях. Були досягнуті важливі домовленості про збільшення торгового обороту між країнами. Більш того, Д. Трамп продемонстрував китайському лідеру Сі Цзіньпіну свою внучку Арабеллу Кушнер, яка китайською мовою декламувала китайську поезію і співала китайські пісні.

Однак, швидше за все, зростаючого економічного суперництва між США і КНР не уникнути. Американці постійно нарощують свою економічну присутність в південно-азійському регіоні, де традиційно є сильними позиції Китаю. «Для зміцнення стратегічної позиції в Східній Азії влада США прагне урізноманітнити свої дії в регіоні, застосовуючи як силові, так і несилові методи в своїй політиці. Для політичного істеблішменту США сьогодні очевидно, що спираючись тільки на силову складову своєї зовнішньої політики в регіоні, їм буде нелегко відстоювати тут своє лідерство. Керівництво США також більш активно використовує несилові методи реалізації свої стратегії, зокрема потенціал нових регіональних колективних інститутів співробітництва, що знаходяться під їх контролем» [23, С. 99].

З побоюванням дивляться американці і на новий «шовковий шлях», який Китай успішно прокладає через Азію до Європи. З точки зору геополітики, в разі позитивного розвитку ініціативи «Один пояс, один шлях», КНР може домогтися серйозного економічного впливу в країнах Європи, що може не сподобатися США. «Деякі американські автори розглядають ініціативу в рамках політичного реалізму, як особливий спосіб формування китайської «сфери впливу». Доказом цього називають посилення китайської воєнної присутності та жорстку позицію Пекіна щодо територіальних суперечок у Східно-Китайському та Південно-Китайському морях. Проте з цим поки важко погодитися, — на відміну від Росії на даний момент КНР і на рівні заяв, і в практичних діях всіляко дистанціюється від застосування безпосередньо силової дипломатії» [24].

До слова, слід зазначити, що багато американських аналітиків та журналістів визнають небезпеку для самих США у можливій економічній гонці із Китаєм. «Імплементацію більш конкурентної економічної стратегії США щодо Китаю буде складно втілити в життя. Це завдання є складним, перш за все, через розмір китайської економіки і взаємозалежність, яка існує між Пекіном, з одного боку, і Сполученими Штатами та їх союзниками по Азійсько-Тихоокеанському регіону, — з іншого. Проте, якщо Вашингтон хоче ефективно конкурувати з Китаєм, він має розробити політику, яка обмежить можливості для китайського економічного впливу, і не дозволить Пекіну використовувати приманку торгівлі та інвестицій для зменшення дипломатичного опору дестабілізуючої поведінки» [25].

Якщо розглядати потенційні приводи для розбіжностей між США і КНР, то ними можуть стати одвічне тайванське питання, врегулювання територіальних суперечок в Південно-китайському морі, а також КНДР. Особливо складною є ситуація навколо Північної Кореї, яка постійними військовими діями провокує США, Південну Корею та Японію на більш активну фазу протистояння.

У багатьох питаннях КНДР діє хаотично. І головна проблема для США, РФ і Китаю полягає в тому, що ніхто не може контролювати північнокорейську ядерну програму. Вона є реальною загрозою практично цілому світові. Є два варіанти розвитку ситуації — військовий і дипломатичний. Останній не дав жодних результатів досі. Питання залишається не вирішеним, оскільки немає впевненості в тому, що КНДР припинить розробки ядерної зброї. Військовий шлях вкрай небезпечний. Він призведе до другої корейської війни і серйозного геополітичного зіткнення. І якщо Д. Трамп наважиться на превентивний військовий удар, то це може істотно погіршити стосунки США і Китаю. Історично Пекін є союзником КНДР і пасивно на такі дії Вашингтона дивитися не буде.

У китайській пресі публікують заяви МЗС Китаю про те, що питання з КНДР має вирішуватися виключно дипломатичним шляхом. Пекін виступає гарантом відновлення шестисторонніх переговорів (переговори щодо ядерної програми КНДР за участю Китаю, США, Росії, Південної Кореї і Японії) [26].

Наприклад, криза у стосунках, яка виникла між США і РФ у зв’язку з анексією Росією Криму та нею підтримкою сепаратистів на Донбасі, призвела до впровадження санкцій з боку США та інших країн Заходу проти РФ. Дія санкцій не так відчутна для американської сторони, як для росіян. Якщо ж щось подібне станеться між США і КНР, наприклад, з приводу північнокорейської кризи, американці не зможуть діяти подібним чином у зв’язку із високою взаємозалежністю американської та китайської економік.

РОСІЙСЬКО-КИТАЙСЬКЕ СПІВРОБІТНИЦТВО

На відміну від складної діалектики відносин між США і КНР, російсько-китайські зв’язки виглядають стабільнішими, особливо у військово-технічній сфері, де двом країнам стратегічно важливо на сьогодні триматися одного фарватеру. Російсько-китайське військово-технічне співробітництво становить особливий інтерес і для українських експертів і дослідників, які в умовах фактичної війни між Росією і Україною шукають шляхи взаємодії з Піднебесною. Ця тема заслуговує окремого спеціального дослідження.

За прогнозами аналітиків авторитетного аналітичного центру Stratfor, Китай відіграватиме важливу роль у зовнішній і внутрішній політиці Росії в 2018 році. Як найбільший торговий партнер Росії, Китай допоміг їй послабити економічну залежність від Заходу. Москва має намір слідувати цій тенденції в найближчі роки, залучивши по всій країні китайські інвестиції в енергетику, транспорт та сільське господарство. Крім того, Пекін буде допомагати Москві в її намаганнях зміцнити свої фінансові системи і кіберможливості [27].

У 2018 р. взаємодія між РФ і Китаєм проходитиме по лінії ситуації на Корейському півострові, Близькому Сході і в Північній Африці, в Україні, навколо іранської ядерної програми. В рамках багатосторонньої дипломатії російської-китайський діалог буде підтримуватися «на полях» ООН, «Групи двадцяти», АТЕС, БРІКС, ШОС, РВК.

В контексті дипломатичної роботи, яка ведеться в ООН, а також з урахуванням тієї ролі, яку відіграє Китай в РБ ООН як постійний учасник цієї структури, в разі початку процедури розгортання миротворчої місії на Донбасі, сприяння КНР в таких умовах є вкрай важливим.

На сьогодні ще немає офіційної позиції Китаю щодо підтримки українського або російського плану введення миротворців. У зв’язку з цим, Надзвичайний і Повноважний посол КНР в Україні Ду Вей заявив: «Ми підтримуємо всі варіанти, які сприяють політичному врегулювання української кризи. Це така принципова позиція. Тут не йдеться, кого конкретно підтримувати» [28].

Таким чином, зовнішньополітичний порядок денний Китаю в 2018 р. є досить різноманітним. Безумовно, вище наведено далеко не всі пріоритетні напрямки дипломатії Піднебесної в поточному році. Залишаються ще такі регіони, як АСЕАН, де Китай здійснює активну роботу, поглиблення відносин з країнами Африки і Латинської Америки, вихід в Арктику тощо. Цим напрямкам можна присвятити окремі дослідження.

Резюмуючи основні вектори зовнішньої політики Китаю, які були описані вище, слід сказати, що в 2018 р. Піднебесна буде продовжувати енергійно втілювати в життя ініціативу «Один пояс, один шлях» та ідею побудови спільноти єдиної долі людства. Ці глобальні завдання КНР сприятимуть активізації її дипломатії в різних регіонах світу і на різноманітних рівнях. Грамотна зовнішньоекономічна політика Китаю зміцнить його авторитет на міжнародній арені, а боротьба за європейський ринок збуту може посилити конкуренцію на ньому між Китаєм, США і РФ. Незважаючи на те, що американці сприймають РФ і Китай, як головних економічних конкурентів і, можливо, навіть як загрозу своєму світовому впливові, до вагомого прямого загострення справа навряд чи дійде, тому що як Китай, так і США зацікавлені у стабільних і тривалих відносинах.

 

Список використаних джерел

1. Полный текст доклада, с которым выступил Си Цзиньпин на 19-м съезде КПК / [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://russian.news.cn/2017-11/03/c_136726299.htm

2. SIPRI: Ядерные вооружения активно модернизируются / [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.dw.com/ru/sipri-%D1%8F%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%BD%D1%8B%D0%B5-%D0%B2%D0%BE%D0%BE%D1%80%D1%83%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%8F-%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%BE-%D0%BC%D0%BE%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B8%D0%B7%D0%B8%D1%80%D1%83%D1%8E%D1%82%D1%81%D1%8F/a-39462761

3. Полный текст доклада, с которым выступил Си Цзиньпин на 19-м съезде КПК / [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://russian.news.cn/2017-11/03/c_136726299.htm

4 .【乌克兰专家谈特朗普访华】中美关系健康发展于世界有益/ [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://m.news.cctv.com/2017/11/08/ARTIV2sFnO5MF8zP1jz8PPlK171108.shtml

5. Бауман З. Глобализация. Последствия для человека и общества / Пер. с англ. Москва : Весь Мир, 2004. 185 с.

6. Полный текст доклада, с которым выступил Си Цзиньпин на 19-м съезде КПК / [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://russian.news.cn/2017-11/03/c_136726299.htm

7. Чжан Хун. Ініціатива «Один пояс, один шлях» : ризики співробітництва між Китаєм й Україною та протидія їм / [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://sinologist.com.ua/chzhan-huninitsiatyva-odyn-poyas-odyn-shlyah-ryzyky-spivrobitnytstva-mizhkytayem-ta-ukrayinoyu-ta-protydiya-yim/

8. Кошевой С. Украина придает большое значение укреплению двустороннего сотрудничества в рамках «Пояса и пути» / [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://russian.people.com.cn/n3/2018/0118/c95181-9316982.html

9. Китай нацелен на строительство «Шелкового пути на льду» в Арктике / [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://russian.people.com.cn/n3/2018/0126/c31521-9420415.html

10. Эксперт: Казахстан – пример стабильности в регионе / [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://24.kz/ru/news/social/item/210737-ekspert-kazakhstan-primer-stabilnosti-v-regione

11. Когда всем хорошо – мир благополучен / [Электронный ресурс]. – Режим доступа: https://dknews.kz/in-the-newspaper/63762-kogda-vsem-khorosho-mir-blagopoluchen.html

12. Trump’s first 2018 tweet: Pakistan has ‘given us nothing but lies & deceit’ / [Электронный ресурс]. – Режим доступа: https://edition.cnn.com/2018/01/01/politics/donald-trump-2018-pakistan/index.html

13. Сближение Китая и Пакистана добавит проблем России / [Электронный ресурс]. – Режим доступа: https://vz.ru/world/2017/3/25/863401.html

14. Pakistan-China friendship everlasting: Mamnoon Hussain / [Электронный ресурс]. – Режим доступа: https://pakobserver.net/pakistan-china-friendship-everlasting-mamnoon-hussain/

15. Товарооборот между Украиной и Китаем может вырасти до $10 миллиардов – Кубив / [Электронный ресурс]. – Режим доступа: https://economics.unian.net/finance/2389672-tovarooborot-mejduukrainoy-i-kitaem-mojet-vyirasti-do-10-milliardov-kubiv.html

16. План дій Україна – Китайська Народна Республіка з реалізації ініціативи спільного будівництва «Економічного поясу шовкового шляху» і «Морського шовкового шляху XXI століття» / [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.me.gov.ua/Documents/Detail?lang=uk-UA&id=53b0b352-76b5-4a21-8511-748df9c6765f&title=SpivrobitnitstvoZKitaiskoiuNarodnoiuRespublikoiu

17. «In einer Welt voller Fleischfresser haben es Vegetarierschwer» / [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.spiegel.de/spiegel/sigmar-gabriel-im-interview-ueber-europasschwaeche-a-1186208.html

18. China-EU – international trade in goods statistics / [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://ec.europa.eu/eurostat/statisticsexplained/index.php/China-EU_-_international_trade_in_goods_statistics

19. Emmanuel Macron en Chine : le dessous des cartes par le général Pinatel / [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.lefigaro.fr/vox/monde/2018/01/08/31002-20180108ARTFIG00304-emmanuel-macron-en-chine-le-dessous-des-cartes-par-le-generalpinatel.php

20. Визит Макрона в Китай: обскакать друзей из ЕС и Дональда Трампа / [Электронный ресурс]. – Режим доступа: https://eadaily.com/ru/news/2018/01/10/vizit-makrona-v-kitay-obskakat-druzey-izes-i-donalda-trampa

21. Киссинджер Г. О Китае: пер. с англ. / Г. Киссинджер. – Москва: АСТ, 2014. — 635 с.

22. Review of the 2018 National Defense Strategy Summary [Электронный ресурс]. – Режим доступа: https://www.defense.gov/Portals/1/Documents/pubs/2018-National-Defense-Strategy-Summary.pdf

23. Олійник О.М. Зовнішньополітична діяльність США В Східній Азії // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 120 (частина 1). – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин, 2014. – С. 94 – 101.

24. Таран М. Оцінки в США стратегічної спрямованості ініціативи «Один пояс, один шлях». Підсумки хi міжнародної наукової конференції «китайська цивілізація: традиції та сучасність». [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://sinologist.com.ua/pidsumki-hi-mizhnarodnoyi-naukovoyi-konferentsiyi-kitajskatsivilizatsiya-traditsiyi-ta-suchasnist/

25. There’s a Crack Between the U.S. and Europe Over China [Электронный ресурс]. – Режим доступа: https://www.bloomberg.com/view/articles/2018-02-16/trump-s-deep-cuts-to-state-departmentbudget-hurt-diplomacy

26. Политолог Бузаров: В случае военной эскалации Китай может помочь КНДР так же, как РФ действует на Донбассе [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://gordonua.com/news/worldnews/politolog-buzarov-v-sluchae-voennoy-eskalacii-kitay-mozhetpomoch-kndr-tak-zhe-kak-rf-deystvuet-na-donbasse-202346.html

27. Moscow Looks to the East [Электронный ресурс]. – Режим доступа: https://worldview.stratfor.com/article/2018-annual-forecast/eurasia

28. Позицию Китая относительно миротворцев на Донбассе неправильно поняли – посол [Электронный ресурс]. – Режим доступа: https://www.ukrinform.ru/rubric-polytics/2313950-poziciu-kitaaotnositelno-mirotvorcev-na-donbasse-nepravilno-ponali-posol.html