Бузаров А. І. Деякі зовнішньополітичні орієнтири Китаю після 19-го Всекитайського з’їзду КПК

А. I. Бузаров
магістр зовнішньої політики, член Національної спілки журналістів України, член громадських рад при комітеті у закордонних справах Верховної Ради України та МЗС України

«– Коли народ настільки численний, то як же його направляти?
– Перш за все, треба дати йому розбагатіти, – відповів Учитель.
– А коли він розбагатів, – знову запитав Жан Ю, – то як його далі направляти?
– А ось тепер його треба виховати»…

«Бесіди і судження»
Конфуцій

З 18 по 24 жовтня 2017 р. у Пекіні проходив з’їзд КПК – ключова подія політичного життя Китаю. Цей захід викликав величезний інтерес у світі – на з’їзді було акредитовано близько двох тисяч іноземних журналістів (і лише кілька українських). Автор цієї статті був одним з тих українських журналістів, які брали участь у висвітленні роботи з’їзду КПК [1].

Завдання перед КПК стоять непрості, оскільки в сучасних глобалізаційних умовах їй, поки що, вдається зберігати стабільне економічне зростання, забезпечувати соціалістичну спрямованість багатьох реформ, а також домагатися затвердження Китаю на міжнародній арені шляхом створення оригінальних економічних проектів, таких, наприклад, як ініціатива «Один пояс, один шлях». Ця концепція – унікальна сучасна спроба Китаю отримати ті економічні вигоди, які країна мала за часів існування «Великого шовкового шляху» в давнину.

Олексій Коваль, український журналіст, який брав участь як міжнародний оглядач в роботі попередніх з’їздів КПК, у недавньому своєму інтерв’ю зазначив, що в Україні недостатньо приділяють уваги Китаю в цілому, і з’їзду зокрема. Ця подія визначає, як буде розвиватися Китай наступні п’ять років, і не звертати увагу на цю подію навіть грішно [2].

Дуже багато було представників журналістського та експертного середовища країн Південно-Східної Азії, Східної Азії, Південної Азії, Європи, Латинської Америки, Африки, які були запрошені на останній з’їзд КПК як гості. По суті, були представлені всі країни, куди Китай активно інвестує. І це, безумовно, пояснює професійний інтерес. Проте був й інший інтерес – геополітичний. Всі стежили за перипетіями з’їзду, тому що багато хто намагається зрозуміти, що буде далі з політичною системою Китаю, яке буде керівництво. Не зрозумівши політичну систему КНР, неможливо спрогнозувати подальші кроки Пекіна на міжнародній арені.

Класики американської політичної філософії та політології, З. Бжезінський, Дж. Фрідман, неодноразово попереджали про зростання впливу Китаю на зовнішньополітичній арені найближчим часом. «Аналогічним чином навряд чи варто доводити, що Китай є великою дійовою особою на політичній арені. Китай вже є важливою регіональною державою і, схоже, плекає ширші надії, маючи історію великої держави і зберігаючи уявлення про китайську державу як центр світу. Ті варіанти вибору, яким прямує Китай, вже починають впливати на геополітичне співвідношення сил в Азії, в той час як його економічний рушійний момент, безсумнівно, додасть йому як велику фізичну міць, так і зростаючі амбіції» [3, с. 25].

«За останні 20 – 30 років Китай також перетворився на велику промислову державу, за темпами економічного зростання перевершуючи й інші великі країни світу, хоча за своїм обсягом його економіка поки значно поступається економіці Японії або США. Проте в даний час Китай є ключовим гравцем в басейні Тихого океану. З точки зору запасів основних видів сировини Китай забезпечений набагато краще, ніж Японія. Але з ростом економіки його власні ресурси виснажилися, і він став імпортувати сировину» [4, с. 94].

Таким чином, неправильно не помічати Китай в XXI столітті. Україна мало цікавиться процесами, що відбуваються в Китаї, не проявляє активності, а це в нинішніх умовах недалекоглядно – країна ризикує не отримати бонусів від економічного співробітництва в мегапроектах, які розгортаються Пекіном та які не зводяться до однієї лише торгівлі.

КИТАЙСЬКА ЕКОНОМІКА

Економіка Китайської Народної Республіки є унікальним феноменом у світі. Якимось чином їй вдається поєднувати в собі елементи планової та ринкової економік, китайський прагматизм і західне марнотратство. Багато експертів в ній шукають сенс, логіку і часто не знаходять. Іноді економіка Китаю здається хаотичною і неструктурованою, проте вона дає результат, який впливає на геоекономічну ситуацію в світі.

Як зазначив генеральний секретар КПК Сі Цзіньпін у своїй доповіді на 19-му з’їзді КПК: «Китайська економіка зберігає середньовисокі темпи зростання, утримуючи одну з лідируючих позицій серед провідних країн світу. За показником ВВП, що зріс з 54 трлн юанів до 80 трлн юанів, Китай міцно посів друге місце в світі. Внесок Китаю в зростання світової економіки перевищив 30%. Поглиблювалася структурна реформа в сфері пропозиції, безперервно оптимізувалася економічна структура. Бурхливий розвиток отримали цифрова економіка та інші нові виробництва, прискореними темпами йшло будівництво інфраструктури, зокрема високошвидкісних залізниць, автомагістралей, мостів, портів і аеропортів» [5].

Разом з тим, вона також відчуває на собі світову економічну нестабільність. Проте, навіть у зв’язку із незначним спадом зростання китайської економіки на початку 2016 р., вона зберегла і продовжує зберігати свою гнучкість, незважаючи на деякі негативні тенденції.

За даними китайської газети «Женьмінь жібао» МВФ опублікував нову «Доповідь про перспективи розвитку світової економіки», в якій зазначено, що спостерігаються сприятливі сигнали в глобальній економіці. У документі дано прогноз про те, що в 2017 р. темп зростання китайської економіки складе 6,8%, а в 2018 р. – 6,5%, що на 0,1 п.п. вище в порівнянні з прогнозом на перші сім місяців цього року [6].

Девальвація юаня також процес досить не однозначний, оскільки у зв’язку із певною залежністю світової економіки від китайської, і, отже, від китайської валюти, цей процес має двосторонній ефект. Китайці як прагматики розуміють, що юань значною мірою прив’язаний до долара і курс потрібно буде відпускати, щоб стабілізувати економічну ситуацію у себе в країні і в Азії в тому числі. «Найбільших успіхів в інтерналізації національної валюти досяг Китай, валютна стратегія якого орієнтована в даний час на перетворення юаня в конкурентний платіжний засіб в міжнародних розрахунках з іншими країнами, включаючи експортно-імпортні операції, транскордонний рух капіталу, а також емісію цінних паперів на глобальні ринки» [7, 219].

ШОВКОВИЙ ШЛЯХ

Незважаючи на певний економічний регрес, Китай вживає низку інноваційних заходів, спрямованих на розвиток внутрішнього становища економіки і зміцнення інтеграційних євразійських проектів. Маючи стабільну економіку і політичну систему, можна займатися і успішною зовнішньою політикою.

«Один пояс, один шлях» (об’єднання проектів створення «Економічного поясу Шовкового шляху» і «Морського Шовкового шляху XXI ст.) – унікальний глобальний проект Китаю і його партнерів.

”Один пояс, один шлях» не містить в собі ідею створення зони вільної торгівлі і не передбачає обов’язкових угод між державами. Замість цього в основу покладені наміри Китаю використовувати свої економічні ресурси та дипломатичні інструменти для здійснення інвестицій в інфраструктурні та економічні проекти, що має забезпечити більш тісний зв’язок з країнами Азії і Європи. Використання менш формальнихмеханізмів додає проекту гнучкості, дозволяє Пекіну максимально використовувати свої економічні та політичні можливості” [8].

Кінцевим пунктом нового Шовкового шляху є, найшвидше, Європа, як ті країни, що входять в ЄС, так і ті, що поза ним. Якщо уважно проаналізувати географію шляху і провести історичні паралелі з Великим шовковим шляхом, який існував протягом багатьох років в давнину, то кінцевий пункт очевидний – країни Європи. До речі, тоді, століття назад, ініціатива створення цього шляху належала не європейцям (як багато хто думає), а саме китайцям. Китай був зацікавлений в експорті свого товару за межі своїх кордонів і в цьому він досяг успіху. Поки не почалася Епоха великих географічних відкриттів, Великий шовковий шлях був головною торговельною артерією Євразії.

”Ми повинні об’єднати намагання щодо поглиблення китайсько-європейського співробітництва з зусиллями зі створення Економічного поясу Шовкового шляху і, поставивши перед собою мету створення великого євразійського ринку, активізувати ділову активність населення і підприємств, мобілізувати фінансові можливості й впроваджувати передові технології,щоб перетворити Китай і ЄС в «спарений двигун» світового економічного зростання” [9, с. 383].

У даний час ми бачимо, як історія повторюється. І для Китаю, і для ЄС дуже важливо мати хороші торгові відносини. І проект «Один пояс, один шлях» передбачає залучення не тільки країн Південної Азії, Східної Азії, Південно-Східної Азії, Центральної Азії, Середньої Азії, але і країн Європейського Союзу.

Мета поставлена дуже амбітна. Вище вже зазначалося, що не можна вищевказану ініціативу розглядати тількияк зону вільної торгівлі або просто як нову форму економічної співпраці – це не зовсім так. Це безпрецедентна ідея, що включає в себе економічні інвестиції, які КНР вкладає в відповідну країну, в її інфраструктуру, в транспорт тощо. А конкретна країна при цьому може отримати від такої співпраці солідні бонуси і дивіденди.

Як відзначають китайські автори, існують три основні цілі для ініціативи «Один пояс, один шлях»: знайти шлях для глобального економічного зростання в еру післяфінансової кризи, відновлення глобальної рівноваги, створення нової моделі для регіональної кооперації в 21-му столітті [10, с. 26-27].

Для популяризації ідеї нового Шовкового шляху Китай і його партнери практично щомісяця проводить масу заходів як у себе, так і за кордоном, спрямованих на поширення та популяризацію цієї унікальної ініціативи. Так, наприклад, у вересні поточного року, при медійній підтримці китайської газети «Женьмінь жібао» в м. Дуньхуан провінції Ганьсу, що на північному заході Китаю, пройшов четвертий форум співробітництва ЗМІ «Один пояс, один шлях», який зібрав понад 300 учасників з 127 країн, включаючи Україну. Слід зазначити, що на цьому форумі не було величезної кількості західноєвропейських ЗМІ, що свідчить про те, що ЄС придивляється до ініціативи нового Шовкового шляху, чого не скажеш про азіатські ЗМІ, які були представлені солідно. Також акуратні і США.

КИТАЙ і США

КНР і США в даний час, без сумніву, є ключовими країнами в світовій економіці. Відносини між цими країнами переживали злети і падіння, періоди занепаду і розквіту. «Починаючи з 1785 р., коли перший американський корабель «Імператриця Китаю» пришвартувався в порту Кантона, і аж до наших днів присвячені сотні і сотні наукових досліджень і журналістських нарисів, які абсолютно не піддаються сумарному перерахуванню» [11, с. 5].

Відомий американський стратег і аналітик, а також ідеолог налагоджування відносин з Китаєм в 70-х роках минулого століття, Генрі Кіссінджер у своїй книзі «Про Китай», визнаючи специфічність дій китайців на міжнародній арені, відзначав, що Китай ніколи не доходив до тривалого спілкування з іншою країною на принципах рівності, адже йому ніколи не зустрічалися суспільства, які можна порівняти з ним по культурі і величі. Той факт, що китайська імперія височіла над усіма в своєму географічному районі, приймався, по суті, як закон природи, свого роду мандат Неба. Для китайських імператорів цей мандат аж ніяк не означав неминучі ворожі відносини з сусідніми народами, як правило, все було по-іншому. Як і Сполучені Штати, Китай вірив в свою особливу місію [12, с. 32].

Мабуть, вірять в це обидві країни і зараз, незважаючи на численні розбіжності політичного, економічного і військового характеру. Камінцем спотикання між двома країнами залишається північнокорейська проблема. Після приходу адміністрації Трампа до влади в США, а також у зв’язку зі збільшенням кількості ядерних випробувань і провокацій з боку КНДР, ситуація різко загострилася. Все більше і більше як з вуст офіційних осіб Пентагону, так і представників північнокорейського режиму звучить агресивна риторика щодо один до одного.

Головна проблема для США і Китаю полягає в тому, що ніхто не може контролювати північнокорейську ядерну програму. Вона є реальною загрозою практично для всього світу. Є два варіанти розвитку ситуації – військовий і дипломатичний. Останній не дав ніяких результатів і питання залишається невирішеним, оскільки немає впевненості в тому, що КНДР припинить розробки ядерної зброї.

МЗС Китаю регулярно акцентує увагу на тому, що питання з КНДР має вирішуватися виключно дипломатичним шляхом. Пекін виступає гарантом відновлення шестисторонніх переговорів (переговори щодо ядерної програми КНДР за участю Китаю, США, Росії, Південної Кореї і Японії), щоб уникнути військового сценарію.

Військовий шлях вкрай небезпечний. Він призведе до другої корейської війні і серйозних геополітичних зіткнень. І якщо Трамп вирішить нанести превентивний військовий удар, то це може значною мірою погіршити відносини США і Китаю. Історично Пекін є союзником КНДР і пасивно дивитися на такі дії Вашингтону не буде.

Ніхто в світі вже не сумнівається в тому, що у КНДР є ядерна зброя. У цьому вся складність. Трамп, напередодні свого державного візиту до Китаю в листопаді поточного року, звинувачував його в існуючій на корейському півострові ситуації. Однак під час і після візиту риторика Трампа трохи пом’якшала не тільки з питання КНДР, але і по всьому спектру двосторонніх американо-китайських відносин [13].

Президент США став прагматичним і акуратним у висловлюваннях щодо Китаю, який, в свою чергу, останнім часом не використовував жорстку риторику на адресу Вашингтона, лише зрідка обмежуючись різкими дипломатичними коментарями і заявами.

Подібну поведінку Китаю на зовнішньополітичному полі можна пояснити, оскільки ще в 2013 р. нинішній лідер Китаю Сі Цзіньпін виступив з ініціативою про створення спільноти єдиної долі людства. По суті, ця та інші ініціативи Китаю на міжнародній арені, є виразом китайського бачення сучасної глобалізації, де взаємна повага суверенітету, відмова від мілітаристської риторики і взаємовигідне економічне співробітництво є основою для світової стабільності і порядку [14].

КИТАЙ І УКРАЇНА

Безумовно, Україна не є зараз пріоритетом для зовнішньої політики Китаю. Причин тому багато: географічна віддаленість, відсутність єдиного центру в Україні для комунікації з Китаєм, українська політична і законодавча нестабільність тощо.

У деяких випадках це може бути наслідком української політики декомунізації, що створює зайві проблеми в зовнішній політиці. Так, наприклад, комуністична ідея домінує в таких країнах, як Китай, В’єтнам, Куба – і це, можливо, заважає нинішній українській владі вибудовувати з ними повноцінні відносини.

«Необхідно визнати, що в сучасному українському політичному середовищі є досить сил, які через свою необізнаність упереджено ставляться до «комуністичного Китаю». Таким чином, «домашнім завданням» для української еліти є подолання застарілих уявлень про Піднебесну, які залишилися з часів «культурної революції» в Китаї [15].

Китайці добре орієнтуються в ситуації в Україні і знають про конфлікт з Росією. Звичайно, вони намагаються не зачіпати цю тему, але виступають за те, щоб Китай розвивав відносини і з Україною, і з Росією. Китайці і далі зацікавлені інвестувати в Україну, але їх лякають три речі – постійна зміна законодавства, зміна політичних режимів і надмірна корупція. Вони не розуміють, чому її не можна побороти або хоча б зменшити. У самому Китаї за економічні злочин, включаючи корупцію, давно нерозстрілюють, однак покарання за подібні діяння досить суворі і в останні роки там ведеться безпрецедентна боротьба з нею.

Чи є Китай важливим для України партнером? Звичайно, є. Наведемо лише деякі аргументи. За останній час Голова КНР Сі Цзіньпін провів розмову з президентом України Петром Порошенко у Вашингтоні на Саміті з питань безпеки, в січні минулого року Лі Кецян провів дружню зустріч з президентом Порошенко на Форумі в Давосі, що дало всім позитивний сигнал. Дружні контакти на вищому рівні між двома країнами і загальний консенсус щодо необхідності поглиблення стратегічної співпраці між Китаєм і Україною направляють розвиток відносин між країнами і поглиблюють співпрацю у всіх сферах. Китай є постійним членом Ради безпеки ООН. Це означає, що будь-яке голосування по проукраїнських документах в ООН залежить, зокрема і від Китаю, як від важливого геополітичного гравця.

Важливий Китай для України і з економічної точки зору. Так, наприклад, зараз практично 80% експорту всієї української агропродукції в Китай займають дві товарні групи – масло і фуражна кукурудза. Решта припадає на борошно, рапсове масло. Українські компетентні органи ведуть з контролюючими органами КНР велику роботу, і в майбутньому ми сподіваємося значно розширити цей перелік [16, 72].

Зовсім недавно Держагентство автомобільних доріг України «Укравтодор» і китайська державна компанія Sinohydro Corporation Limited уклали в Києві контракт на реконструкцію об’їзної дороги навколо міста Житомир, яка є важливою ділянкою траси міжнародного значення М-06, що з’єднує українську столицю з угорським кордоном [17].

Українсько-китайські відносини також можуть бути важливі в контексті нового «Шовкового шляху». Наприклад, українські морські порти можуть бути цікавими для глобального китайського проекту про відродження нового «Шовкового шляху» в нових реаліях [18].

5471 кілометр – це протяжність нового Шовкового шляху від Китаю до України. Маршрут, який цікавий для нашої країни і з геополітичної, і з економічної точки зору, починається з КНР, потім – через Казахстан, Каспійське море, Азербайджан, Грузію, Чорне море і закінчується в українському порту Чорноморськ (колишній Іллічівськ). А далі йде в Європу [19].

Наявний потенціал необхідно розвивати, можливо, шляхом створення нових ініціатив двостороннього співробітництва. Цікава ідея відомого українського філософа і директора інституту «Нова Україна» Андрія Єрмолаєва про створення Шовкового плану для України: «Я вважаю, що історично Україні було б набагато перспективніше реалізовувати не західний план Маршалла, навколо якого багато містики і міфів, а Шовковий план. Він дав би додаткові можливості Україні, яка завжди себе мислила країною, що пов’язує Захід і Схід, в рамках стратегії об’єднання великого континенту. Це відповідає розумінню Китаю того, яким має бути Європейський і Азіатський простір і яку роль мають відігравати країни, які через своє положення й ідеологію можуть бути їхніми партнерами з цього питання. Важливо і те, що, на моє глибоке переконання, тільки Китай зараз міг би стати для України головним партнером з реіндустріалізації країни. Росія ще довго буде самостверджуватися на українській кризі і його плодах, а Захід мало турбує майбутнє української промисловості, науки і технологій. Адже вони самі імпортують в Україну, вибудовують «споживчі піраміди» і зацікавлені у вигідному сировинному експорті (в т. ч. продовольчому з низькою доданою вартістю). В основі ідеї «Шовкового плану для України» лежить стратегічне партнерство та участь, допомога Китаю в новій реіндустріалізації нашої країни [20].

У будь-якому разі, в сучасних складних суспільно-політичних умовах всі розсудливі ідеї, ініціативи та думки, що пов’язані з розвитком двосторонніх відносин між Україною і КНР, повинні розглядатися і заохочуватися.

Останніми роками спостерігається різке збільшення співпраці між нашими країнами в економічній, політичній, гуманітарній та культурній сферах. Україна і Китай розглядають один одного як взаємовигідного партнера, здатного вибудувати довгострокову кооперацію в різних напрямах. На жаль, в українських ЗМІ приділяється не так багато уваги китайсько-українським відносинам.

Поряд з Францією, Німеччиною, Росією і США, Китай, найближчими роками буде важливим геополітично активним гравцем. Коли в США і Франції проходили президентські вибори – у нас всі за ними стежили, також як і за парламентськими виборами в Німеччині. Зараз всі стежать за президентською кампанією в Росії, але ніхто не знає, що реально відбувається в політичному житті Китаю. І це при тому, що Китай є другим партнером України по значущості товарообігу. В Україні на державному рівні мало займаються вивченням внутрішньополітичної ситуації цієї країни, цим і пояснюється невиправдано мало уваги до Китаю з боку офіційних посадових осіб України.

”Системність, професіоналізм, стабільність в роботі – це те, що китайці історично цінують в інших націях. Ось коли у нас це буде, тоді Китай збільшить свій інтерес до України.”

 

1. Foreign reporters: What impresses me most about 19th CPC National Congress? / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=H1CRot6d-xE

2. Коваль А. Перспективы развития Китая после XIX съезда КПК / [Электронный ресурс]. – Режим доступа: https://www.youtube.com/watch?time_continue=2084&v=qhgg1MzvMNw

3. Бжезинский Збигнев. Великая шахматная доска (Господство Америки и его геостратегические императивы) / Пер. О. Ю. Уральской. – М.: Междунар. отношения, 1998. – 256 с.

4. Фридман Джордж. Следующие 100 лет. Прогноз событий XXI века / Пер. с англ. А. Калинина, В. Нарицы, М. Мацковской. – М.: Эксмо, 2010. – 339 с.

5. Полный текст доклада, с которым выступил Си Цзиньпин на 19-м съезде КПК / [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://russian.news.cn/2017-11/03/c_136726299.htm

6. Международные структуры повысили прогноз экономического роста Китая / [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://russian.people.com.cn/n3/2017/1015/c31521-9279925.html

7. Фінансові ринки Південно-Східної Азії: диверсифікаційна панорама: монографія / О.М. Галенко, Я.М. Столярчук, А.В. Шлапак. – К.: «Новий друк», 2016. – 332 с.

8. Кіктенко В. О. «Один пояс, один шлях» – глобальний геоекономічний проект Китаю / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://sinologist.com.ua/odinpoyas-odin-shlyah-globalnij-geoekonomichnij-proektkitayu/

9. Си Цзиньпин. О государственном управлении. – Пекин: Издательство литературы на иностранных языках, 2014. – 630 с.

10. The Belt and Road Initiative. What Will China Offer The World In Its Rise. By WANG Yiwei 王义桅 (Author) and CHEN Feng 陈枫 (Translator ), New World Press, 2016.

11. Гломбиньский Станислав. Китай и США [Текст] / Перевод с пол. В. Борисова [и др.]; Ред. и вступ. статья [с. 5-24] В. Лукина. – Москва: Прогресс, 1975. – 310 с.

12. Киссинджер Г. О Китае: пер. с англ. / Г. Киссинджер. – Москва: АСТ, 2014. – 635 с.

13. Trump rolls back the rhetoric on China visit Китаю / [Электронный ресурс]. – Режим доступа: https://www.ft.com/content/e26abe7c-c53c-11e7-b2bb-322b2cb39656

14. 【乌克兰专家谈特朗普访华】中美关系健康发展于世界有益 / [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://m.news.cctv.com/2017/11/08/ARTIV2sFnO5MF8zP1jz8PPlK171108.shtml

15. Гончарук А. З. Україна та Китай у ХХІ сторіччі (спроба футурологічного осмислення) / [Електронний ресурс]. – Режим доступа: http://sinologist.com.ua/ukrayina-ta-kitaj-u-hhi-storichchi-sproba/

16. Рутицька В. Нагодувати мільярд: що українські аграрії можуть запропонувати китайському ринку / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://agroportal.ua/ua/views/blogs/nakormit-milliard-chto-ukrainskieagrarii-mogut-predlozhit-kitaiskomu-rynku/

17. Украина подписала контракт с китайской компанией на ремонт важной автотрассы / [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://russian.people.com.cn/n3/2017/1129/c31519-9298157.html

18. Development example evokes strong interest around world/ [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://europe.chinadaily.com.cn/epaper/201710/27/content_33761882.htm

19. Роль Торгово-промислової палати України у формуванні україно-китайських торговельно-економічних відносин / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://sinologist.com.ua/rol-torgovo-promislovoyi-palati-ukra/

20. Ермолаев А.В. Шелковый план для стратегических элит / [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.2000.ua/v-nomere/forum/mnenie/shelkovyj-plandlja-strategicheskih-jelit.htm