Антонюк Л. Л., Дроботюк О. В., Хлистова О. С. Стратегії інноваційного розвитку КНР: 1978 – 2018

Л. Л. Антонюк
д. е. н., професор, проректор з наукової роботи ДВНЗ «Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана»

О. В. Дроботюк
к. е. н., ст. викладач кафедри міжнародної економіки ДВНЗ «Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана»

О. С. Хлистова
студентка магістерської програми «Управління міжнародною конкурентоздатністю» ДВНЗ «Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана»

В умовах глобальної конкуренції інновації стають ключовим ресурсом, який забезепечує лідерство та довгострокові конкурентні переваги будь-якому суб’єкту міжнародних економічних відносин. Кожна країна намагається нарощувати та ефективно використовувати національний науково-технічний потенціал задля інноваційної моделі економічного розвитку. Політику інклюзивного зростання та інноваційного лідерства у XXI ст. здійснює уряд Китаю, який за 100 років пройшов шлях від феодальної держави до світового інкубатора ідей, поставив амбітну ціль до 2020 р. реалізувати «китайську мрію», а саме: збільшити ВВП та доходи населення, перетворити країну на багату, гармонічну, цивілізовану, стати рушієм майбутніх технологічних революцій та великих відкриттів людства.

На сьогодні КНР – економіка світу, яка швидко зростає і посідає друге місце за обсягами валового внутрішнього продукту; витратами на дослідження і розвиток, за кількістю дослідників, має провідні позиції за показниками продуктивності праці та за рівнем життя, скороченням безробіття. Починаючи з 1978 р., уряд цієї держави запровадив низку системних реформ, спрямованих на розвиток відкритості економіки, стимулювання купівельної здатності, розвиток малого та середнього бізнесу, спеціальних економічних зон, нарощення інноваційної конкурентоздатності компаній та регіонів, підвищення інвестиційної привабливості тощо. Ефективна реалізація цих реформ забезпечила Китаю позиції лідера за авторитетними світовими рейтингами та макроекономічними показниками.

У 2018 р., Китай посідає 28 місце серед 140 країн світу за Глобальним індексом конкурентоспроможності 4.0., 17 місце – за Глобальним інноваційним індексом, 80 місце – за Індексом розвитку ІКТ 2017 р. та 59 місце – за Глобальним індексом мережевої готовності 2016 р. За оцінкою вхідних та вихідних факторів Глобального індексу конкурентоспроможності найефективнішими факторами реалізації конкурентного потенціалу КНР є розмір ринків, інноваційна спроможність та інфраструктура (Табл.1).

Табл. 1. Рейтинг країн-ключових інноваторів

Індекс Глобальний інноваційний індекс 2018 Глобальний індекс конкурентоспроможності 4.0. 2018
Організація Бізнес-школа INSEAD Всесвітній економічний форум Розмір ринків Інноваційна спроможність Інфраструктура
Кількість країн 126 140 140 140 140
США 6 1 2 2 9
КНР 17 28 1 24 29
Україна 43 83 47 58 57

Джерело: складено авторами на основі даних міжнародних організацій

Китай є лідером за обсягами ВВП за ПКС, експорту та імпорту, за прямими іноземними інвестиціями, показниками участі у глобальних ланцюгах вартості (Рис.1).

Рис. 1. Конкурентні позиції Китаю у глобальних ланцюгах вартості у 2017 р.

Джерело: складено авторами на основі даних World Trade Organization

Окрім цього, частка Китаю у світовому високотехнологічному експорті щорічно зростає та у 2017 р. становила 16,7%. А в структурі китайського товарного експорту на середньо- та високотехнологічну продукцію припадає 62,7% (Рис. 2).

Рис. 2. Технологічний експорт КНР, частка від товарного, %

Джерело: складено авторами на основі даних UNCTAD

Інноваційна активність китайських компаній та науково-дослідних інституцій зростає швидкими темпами. Так, за останні 10 років кількість патентних заявок зросла в 8 разів, що дозволило Китаю очолити рейтинг країн за патентною активністю. Найбільше патентів у 2017 р. отримано саме на винаходи у таких галузях, як:

  • комп’ютерні технології (8,6% у загальному обсягу китайських заяв та друге місце у світі);
  • цифрові комунікації (8,2% та перше місце у світі);
  • електроніка (6,8% та третє місце у світі);
  • медичні технології (6,7%);
  • вимірювальні прилади (4,5%).

За патентною активністю стали лідерами такі китайські компанії, зокрема, серед них першість у в світі посідає Huawei (4024 заяви), друге – ZTE (2965), сьоме – Boe Technology Group Co.,Ltd (1818). Окрім цього, китайські компанії мають провідні позиції в секторах Четвертої промислової революції. Варто зазначити, що у високотехнологічному секторі китайської економіки задіяні понад 27 тис. компаній, які акумулюють сумарний річний дохід 2 трлн. дол. США або 18% ВВП.

Всеохопні реформи та розвиток політики економічної відкритості призвели до притоку прямих іноземних інвестицій та до розміщення філій транснаціональних компаній на території Китаю, внаслідок чого країна стала активним учасником глобальних ланцюгів доданої вартості. За понад 40 років уряд КНР кардинально трансформував промислову структуру. Як наслідок – участь Китаю у процесі створення товару змінилася з позиції виробника на центр продукування ідей, досліджень та розробок. Такі кардинальні зміни, зумовлені розробкою та реалізацією значної кількості середньо- та довготривалих програм стратегічного розвитку індустрій до 2050 р., дозволили виокремити 3 етапи індустріального розвитку КНР (Табл. 2).

Табл. 2. I етап реформ щодо забезпечення індустріального та інноваційного лідерства КНР

Етапи реформ, рр. Стратегії, програми, плани розвитку Характеристика
Перший етап 1953 – 1990 рр. Перший п’ятирічний план Китаю (1953-1957) Зосередження зусиль на розвитку 694 малих та середніх промислових проектів, визначення основи соціальної індустріалізації для Китаю, становлення капіталістичної промисловості та торгівлі задля полегшення соціалістичних перетворень приватної промисловості та торгівлі.
Другий п’ятирічний план Китаю (1958-1962) Подальша індустріальна розбудова з фокусуванням на важку промисловість, продовження соціалістичних перетворень, спрямованих на збільшення частки колективної власності
Третій п’ятирічний план Китаю (1966-1970) Розвиток промисловості та транспортної інфраструктури, підвищення якості товарів.
Четвертий п’ятирічний план Китаю (1971-1975) Забезпечення середньорічних темпів зростання валової продукції промисловості та сільського господарства у розмірі 12,5 % , розвиток важкої та легкої промисловості.
П’ятий п’ятирічний план Китаю (1976-1980) Створення незалежної та повної промислової системи та національної економічної системи з 1978 по 1980 рр.
Десятирічний план розвитку народного господарства (1976-1985) Модернізація сільського господарства, розробка технологій задля покращення та полегшення процесу ведення господарства. Розвиток легкої промисловості та відхід від командної економіки моделі СРСР.
Національний план розвитку науки і техніки (1978-1985) Початок реформ й визначення національних та інноваційних пріоритетів та планування розвитку науки і техніки.
Шостий п’ятирічний план (1981–1985) Досягнення середньорічного темпу зростання 5% для промислової та сільськогосподарської продукції, збереження пропозиції та якості споживчих товарів відповідно до зростання соціальної купівельної спроможності та зміни структури споживання та збереження ринкових цін.
План рішення пріоритетних науково-технічних проблем державного значення «Штурмовий план» (1982) Розробка системи фінансування НДДКР, залучення університетів та підприємств до співпраці з метою швидкого, «екстреного» впровадження ключових технологій задля вирішення великих науково-технічних проблем економічної розбудови.
Сьомий п’ятирічний план (1986-1990) Пристосування до змінної структури суспільного попиту та до вимог економічної модернізації, подальше регулювання промислової структури, технічне оновлення, реформування та перебудова виробничих підприємств. Збільшення валового національного виробництва у сфері промисловості та сільського господарства на 38% впродовж п’яти років.
Програма «Spark» (1986–2015) Підвищення продуктивності праці, заохочення фермерів змінювати традиційні способи виробництва, розвиток індустрій в регіонах із використанням науки та технологій, сприяння розвитку підприємств в містах у пріоритетних галузях промисловості, спрямованих на розвиток прогресу в сфері науки і техніки. В рамках програми було надано підтримку понад 3 тис. фірм, створено понад 3 тис. підприємницьких шкіл та 5 тис. тренінгових баз, запущено понад 1 тис. проектів.
Програма «Факел» (1988 – дотепер)

Складається з чотирьох основних частин: інноваційних кластерів, технологічних бізнес-інкубаторів, фонду початкового фінансування та фонду керування венчурним бізнесом. До 2011 р. в Китаї було започатковано понад 1 тис. технологічних бізнес-інкубаторів, числі серед них – 336 національних інкубаторів з понад 60 тис. компаній, 54 науково-технічних індустріальних інкубатори.0

Джерело: складено авторами на основі даних The State Council of the PRC, Ministry of science and technology of PRC

Перший етап реформ характеризує розв’язання проблем у найпріоритетніших секторах економіки, таких, як сільське господарство, розбудова транспортної системи, важкої промисловості та співпраці з місцевими жителями щодо ефективного опанування роботи в цих галузях. Насамперед усі зусилля були спрямовані на розбудову незалежної промислової системи, яка буде здатна задовольняти внутрішній попит. За рахунок швидкої розбудови галузей продуктивність праці в регіонах почала стрімко зростати, що забезпечило підвищення купівельної спроможності громадян і покращення соціально-економічних умов в країні.

Одним з найвагоміших результатів 1 етапу реформ є реалізація програми «Факел», яка стала найуспішнішою програмою в світі щодо розвитку підприємництва та комерціалізації продуктів у високотехнологічних секторах економіки. Завдяки великим інвестиціям уряду в інноваційний розвиток Китаю, було запроваджено розвиток високотехнологічних зон для запуску нових підприємств та технологій, як наслідок було створено один з найпотужніших наукових парків у світі – Чжонгуанчун, який став китайською Кремнієвою долиною. Подальші реформи у промисловому секторі були спрямовані на нарощування виробничої конкурентоздатності підприємств та на зростання обсягів виробництва за рахунок оптимізації промислової структури (Табл. 3).

Табл. 3. Другий етап реформ щодо забезпечення індустріального та інноваційного лідерства КНР

Етапи реформ, роки Стратегії, програми, плани розвитку Характеристика
Другий етап 1991-2015 рр. Дев’ятий п’ятирічний план (1996-2000) Завершення другої фази модернізації промисловості, прискорення становлення сучасної моделі підприємств
Програми створення університетів світового класу (Програма 985 та 211) (1996 та 1998 рр.) Формування системи освіти та університетів світового класу, трансформація національної інноваційної системи у глобальний вимір
Державна програма фундаментальних досліджень і розвитку «973» (1997) Перегляд та збільшення фінансування високотехнологічного сектору, реалізація потенціалу, сформованого за рахунок реформ першого етапу
Державна програма високотехнологічних НДДКР (Програма 863) Продовження досліджень у аерокосмічній галузі та біотехнологіях, інформаційних технологіях, енергетиці та ін.
План активізації освітньої модернізації в ХХІ ст.(1998) Підвищення якості освітніх послуг та покращення системи професійної освіти та безперервного навчання задля забезпечення доступу до освітніх та навчальних програм всіх типів та рівнів
Десятий п’ятирічний план (2001–2005) Досягнення зростання в первинній, вторинній та третій галузях промисловості на 13, 51 та 36% відповідно ВВП, та зайнятості в цих секторах на 44, 23 та33 % від загальної кількості працівників у країні
Програма регулювання промислової структури Китаю (2001 – 2005) Розробка та реалізація політики підтримки розвитку галузей та зміцнення їх міжнародної конкурентоздатності; економічна допомога щодо реконструкції галузей, що занепадають; допомога, необхідна для технологічної реконструкції та вдосконалення МСП
Середньо- та довгострокова стратегія розвитку науки та техніки (2006–2020) Співробітництво підприємств з державою та університетами, утворення коротко- та довгострокових зв’язків, сприяння держави у створенні підприємств, які працюватимуть у цій галузі, зменшення податкового навантаження, фінансування стартапів, розвиток аерокосмічної, ІКТ-галузей
Одинадцятий п’ятирічний план (2006 –2010) Оптимізація та покращення структури промисловості
План реструктуризації та оновлення промисловості (2011– 2015) Дальше покращення формування промислової структури, створення доданої вартості у нових галузях промисловості (15% від загальної вартості виробництва в країні у 2015 р.). Координація розвитку МСП, сприяння розвитку альянсів між фірмами, їх злиттю і поглинанню. Пропагування використання провідних технологій на виробничих підприємствах, ліквідація застарілих потужностей, модернізація промислових товарів народного споживання, підвищення конкурентоздатності галузі електроніки
План прискореного розвитку стратегічних нових галузей промисловості (2010 –2020) Визначення стратегічних нових галузей промисловості (енергоефективність та охорона довкілля, інформаційні технології нового покоління, виробництво високотехнологічного обладнання, нова енергія, нові матеріали, транспортні засоби, які працюють за допомогою альтернативної енергії; до 2015 р. ці галузі мають формувати 8% від ВВП та 15% від ВВП до 2020 р., розвиток інновацій та збільшення витрат на ДіР в ці галузі

Джерело: складено авторами на основі The State Council of the PRC

Лише за 10 років уряд КНР отримав приголомшливі результати. ВВП країни в середньому збільшився майже на 9%, а національний дохід щороку зростав на 13%. Економічна реструктуризацію було успішно проведено із запровадженням соціалістичної економіки ринкового типу. Значних успіхів досягнуто досягли у становленні сучасної корпоративної системи на великих, середніх та малих підприємствах. Більшість ключових державних підприємств була приватизована. У 2000-х рр. загальний дохід державних промислових підприємств та промислових підприємств із контрольною часткою державної власності досяг 239,2 млрд. юанів, що в 2,9 рази перевищувало показник 1995 року.

Наступний етап реформування характеризувала подальша розбудова секторів економіки в умовах техноглобалізму. Увагу уряду було зосереджено на впровадженні у виробництво ключових технологій Третьої та Четвертої промислової революції, кардинальній модернізації виробництва і на переході до економічної моделі, яка базується на знаннях та інноваціях, де ключовим ресурсом виступають інтелектуальний капітал і безперервний обмін знаннями та технологіями. Стратегічним пріоритетом уряду стає розвиток гармонійного, креативного та збалансованого суспільства, яке створює проривні ідеї та інноваційні рішення (Табл. 4).

Табл. 4. Третій етап реформ щодо забезпечення індустріального та інноваційного лідерства КНР

Етапи реформ, роки Стратегії, програми, плани розвитку Характеристика
Третій етап 2016 рік – дотепер Тринадцятий п’ятирічний план (2016 – 2020) Оптимізація сучасної індустріальної системи через стратегічний розвиток новостворюваних секторів економіки, підвищення якості товарів та послуг
Національний план науково-технічних інновацій (2016 – 2020) Стрімкий розвиток космічної та аерокосмічної галузі, енергетики, дослідження моря, збільшення частки ринку у цих сферах, реформи у сфері освіти, запровадження креативного навчання
План розвитку галузі робототехніки (2016 –2020) Посилення побудови стандартної системи, проведення вищого рівня дизайну робочої стандартної системи, побудова та вдосконалення стандартної автоматизованої системи промисловості, прискорення досліджень та розробки технічних стандартів, необхідних для промисловості, надання підтримки з дослідження та перевірки стандартів оцінки роботів
Стратегія «Інтернет плюс» (2015) Об’єднання мобільного інтернету, хмарних технологій, big data, інтернету речей та інших таких технологій із сучасною виробничою системою, просування онлайн-ритейлу
План розвитку штучного інтелекту наступного покоління (2015 – 2030) До 2020 р. досягнення глобального лідерства у сфері штучного інтелекту, до 2025 р. – штучний інтелект – рушійна сила у промисловому оновленні та економічній реструктуризації, до 2030 р. – Китай – глобальний інноваційний центр у штучному інтелекті, розбудова країни на принципах інтелектуальної економіки
Середньо та довгостроковий план розвитку автомобільної індустрії (2017–2027) За 10 років мати «сильний» авторитет у автомобільній індустрії. Стати національним чемпіоном у створені запчастин та автомобільних брендів, пов’язаних із технологіями у цій індустрії, підтримка водіїв та транспортних засобів із автоматичним управлінням. Велику увагу зосереджено на підгалузях двигунів, зокрема, на гібридах, на виробництві акумуляторних батарей тощо
Національний план розвитку сільськогосподарського науково-технологічного парку (2018–2025) Розбудова сільськогосподарських технологічних парків задля забезпечення національної продовольчої безпеки, прискорення модернізації сільського господарства та розвитку інноваційного підприємництва
Стратегія «Китай 2030» Зміцнення індустріальної бази за рахунок інновацій та технологій, перехід до виробництва високотехнологічної продукції та переважання сфери послуг (наукові дослідження, розробки, консалтинг, обмін знаннями тощо) через залучення до глобальних дослідницьких мереж
Дорожня карта розвитку науки і технологій до 2050 р. Створення кластерів, агломерацій, бізнес-інкубаторів, смарт-міст, співробітництво з країнами-лідерами з інновацій

Джерело: складено авторами на основі The State Council of the PRC

Стратегічною метою урядової політики Китаю є побудова середньо-заможного суспільства до 2020 р. За 40 років середньорічні темпи зростання економіки КНР – 9,6%. Вони суттєво перевищують динаміку зміни світової економіки (в середньому – 3%) (Рис. 3). Водночас структурні зміни у китайській промисловості, спричинені впровадженням у виробничу діяльність ключових технологій Четвертої промислової революції, є одним з чинників переходу до активної розбудови наукових та дослідницьких центрів, які займаються продукуванням ідей і обміном знаннями і технологіями з іншими стейкхолдерами, що значно підвищує інноваційну активність на міжнародній арені.

Рис.3. Динаміка темпів економічного зростання Китаю, %

Джерело: складено авторами на основі даних UNCTAD

Основою стрімкого економічного зростання Китаю стала політика реформ та відкритості, яку було направлено на формування соціалістичної економіки з ринковим механізмом та інтернаціоналізацію народного господарства. Реформи охопили як і сільське господарство, так і промисловість, особливу увагу приділяли розвитку освіти, науки і технологій. Саме інноваційна політика китайського уряду дала поштовх інтенсивному економічному розвитку та формуванню інноваційної конкурентоздатності КНР.

НАШІ ДОСЛІДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ КНР ДОЗВОЛИЛИ ВИОКРЕМИТИ ТРИ КЛЮЧОВІ ЕТАПИ ЇЇ РОЗВИТКУ

  • Перший етап (1975-1994 рр.) – початок трансформацій та системні реформи, які характеризують визначення ключових завдань розвитку науки і технологій, економічна модернізація сільського господарства та індустріалізація, формування національної інноваційної системи з ринковим механізмом, перехід від стратегії запозичення інновацій до створення власних, становлення та розвитко системи захисту інтелектуальної власності.
  • Другий етап (1995–2005 рр.) – поглиблення реформ на основі програм та проектів розвитку науки і техніки через збільшення фінансування, формування університетів світового класу, інтеграція національної інноваційної системи у глобальну.
  • Третій етап (2006 р. – дотепер) – реформи, направлені на становлення інноваційної нації, які характеризує ефективність реалізації інноваційного потенціалу у високо-, середньо- та низькотехнологічних галузях промисловості для досягнення глобальної конкурентоздатності.

Важливу роль у розвитку науки і технологій, а також високих інноваційних результатів КНР на глобальній арені відіграють витрати на дослідження та розробки. За двадцять років вони зросли з 0,7% ВВП до 2,12% ВВП, а в грошовому вимірі – в 54 рази. Нині найбільша частка витрат припадає на бізнес – 77,3%, держава фінансує 15,8%, університети – 6,9% (Рис. 4.).

Рис. 4. Динаміка витрат на дослідження і розробки 2000 – 2018 рр.

Джерело: складено авторами на основі даних OECD Statistics

Тож ключовими характеристиками успіху інноваційної політики стали системність, послідовність, неухильне дотримання курсу державних реформ, масштабне використання потенціалу зарубіжних партнерів та ринків, формування винятково сприятливого інституціонального середовища та сучасної інфраструктури, а також значне фінансування витрат на дослідження та розробки. На відкриті 1-го Китайського міжнародного ЕКСПО в Шанхаї Сі Цзіньпін підкреслив важливість інновацій у розвитку країн світу:

«Всі країни світу мають прагнути до інновацій та форсувати перехід від старих драйверів зростання до нових».

Разом із стимулюванням розвитку внутрішніх китайських інновацій, уряд Китаю розробив комплексну модель гармонійного розвитку країни через поглиблену співпрацю з іншими державами, інтеграцію у новітні форми міжнародного поділу праці, які характеризують кооперація суб’єктів господарювання щодо безперервного обміну знаннями та технологіями через участь у глобальних дослідницьких мережах та роботи за принципом моделі «відкритих інновацій». Реалізація політики економічної відкритості дозволила урядові КНР стати активним учасником та рушієм розвитку глобальних ланцюгів вартості. З 2008 р., приєднавшись до Світової організації торгівлі, Китай посів місце глобального центру виробництва промислових товарів, що спричинило бум прямих іноземних інвестицій та відкриття значної кількості виробництв провідних транснаціональних корпорацій. У 2016 р. Китай вже посідав першість за Глобальним індексом виробничої конкурентоздатності міжнародної консалтингової компанії Deloitte1. Як наслідок – стрімке підвищення продуктивності праці в країні та нарощення обсягів зовнішньої торгівлі, зокрема внутрішньої доданої вартості у валовому експорті (Рис. 5).

Рис. 5. Динаміка обсягів внутрішньої доданої вартості у валовому експорті Китаю, млрд. дол. США

Джерело: складено авторами на основі OECD TiVA indicators Database

У 2013 р. Китай став країною-лідером з участі у глобальних ланцюгах вартості в рамках загальної частки створеної вартості в ланцюгу (Рис. 6).

Рис. 6. Участь країн у глобальних ланцюгах вартості в рамках загальної частки створеної вартості у ланцюгу, %

Джерело: складено авторами на основі даних World Trade Organization2

Проте за останні роки роль Китаю та інших нових індустріальних країн у глобальних ланцюгах вартості кардинально змінилася. Це спричинено їх стрімким інноваційним розвитком, розбудовою університетів світового класу, які на сьогодні є глобальними дослідницькими центрами і готують висококваліфікований персонал з урахуванням майбутніх глобальних викликів. Значні інвестиції уряду в розвиток потужного інтелектуального ресурсу забезпечують динамічне зростання інноваційної активності в країні та орієнтацію на продукування нових ідей, на розробку високотехнологічних товарів та на розвиток сфери послуг, що є одним з найбільш високовартісних компонентів у створенні продукту в глобальному ланцюгу вартості. Всеохопні реформи у сфері освіти та науки дозволили Китаю переорієнтуватися із суто виробничої діяльності в межах глобальних ланцюгів вартості на інтелектуальну. Такий потужний інноваційний розвиток країн-світових виробників спричинив кардинальний перерозподіл обов’язків в рамках концепції «усміхненої кривої» з 1970 по 2017 рр. (Рис.7).

Рис. 7. Еволюція країн-виробників та країн-інноваторів у глобальних ланцюгах вартості за концепцією «усміхненої кривої»

Джерело: складено авторами на основі даних World Intellectual Property Organization3

Крім того, завдяки розробці реформ на інноваційній основі Китай уже бере участь у глобальних ланцюгах вартості, інвестуючи власні нематеріальні активи, які допомагають реалізовувати свої стратегії у майбутньому. Інвестиції у високі технології залишаються географічно зосередженими у таких країнах, як Китай, Німеччина, Японія, Республіка Корея та Сполучені Штати, а китайські новатори стають найбільшим джерелом патентів з 2010 р.

Врахування трендів глобалізації та науково-технічного прогресу дозволило уряду КНР розробити комплексну модель гармонійного розвитку країни через поглиблену співпрацю з іншими державами, інтеграцію у новітні форми міжнародного поділу праці, які характеризує кооперація суб’єктів господарювання щодо безперервного обміну знаннями та технологіями через участь у глобальних дослідницьких мережах та роботу за принципом моделі «відкритих інновацій». Активна участь КНР у процесах наукових досліджень і розробок, трансфері знань і технологій надає можливість країні бути невід’ємною частиною глобальних інноваційних мереж (ГІМ). Глобальні інноваційні мережі сприяють співпраці як з академічними організаціями, так і співпраці в інноваційній сфері з іншими фірмами. Тип партнера залежатиме від основної функції дослідного центру. Перевагами участі в глобальних інноваційних мережах є:

  • можливість поширення власних і отримання доступу до наукових публікацій інших учасників глобального співтовариства;
  • налагодження прямої комунікації між вченими – членами спільноти щодо власних та інших досліджень;
  • участь у реалізації відкритої науки і відкритих інновацій;
  • пошук партнерів для реалізації грантів і досліджень4.

Крім того, ті країни, які активно залучені в глобальні інноваційні мережі та мають високі витрати на дослідження і розробки, мають провідні позиції у Глобальному інноваційному індексі та Індексі конкурентоздатності у сфері вищої освіти. Серед таких держав – Сінгапур, Південна Корея, Японія. Із середнім рівнем залучення і витрат на дослідження та розробки – Китай, Малайзія, Словаччина, Болгарія, Польща, Угорщина, Казахстан, Індонезія. З низьким рівнем – Таїланд, Україна, Єгипет, В’єтнам, Албанія, Пакистан, Непал, Таджикистан, Грузія, Молдова, Південна Африка. Ці розрахунки підтвердила побудова залежності Глобального інноваційного індексу та Індексу мережної готовності (Рис. 8).

Рис. 8. Диспозиція країн за Індексом мережевої готовності

Джерело: складено авторами на основі даних World Economic Forum, INSEAD

Ключовою характеристикою глобальної інноваційної мережі є взаємодія суб’єктів різного рівня задля досягнення високої інноваційної результативності. Прикладом є Національна високотехнологічна зона промислового розвитку у місті Чанша, яка була заснована у 1999 р. Діяльність цієї зони зосереджено на інтегрованому обслуговуванні малих та середніх підприємств із використанням онлайн-платформ. Завдяки цим платформам підприємства можуть отримати різноманітні консультації з фінансової підтримки, державного фінансування, економічних, законодавчих питань, міжнародної науково-технологічної співпраці тощо. Задля забезпечення надання такого широкого спектру послуг, учасниками Зони є:

  • 10 індустріальних баз (від сфери розваг до торгівлі високотехнологічним обладнанням);
  • 4 індустріальні групи, які включають велику кількість підприємств з науково-дослідними центрами (провідні виробничі індустрії, інформаційно-комунікаційний сектор, фармацевтична галузь, нові матеріали);
  • сучасна інноваційна система, яка включає провідних фахівців-науковців, понад 330 асоційованих науково-дослідних інститутів, 14 національних та регіональних наукових центрів технологій, 17 корпоративних пост-докторських дослідницьких станцій та 15,2 тис. науково-технічного персоналу;
  • інкубаційні платформи підприємців (Software парк, університетські наукові парки, парки підприємців та приватні інкубатори);
  • інноваційна система послуг, яка об’єднує 30 незалежних інноваційних політик, 28 венчурних компаній та має власний фонд підтримки інновацій – 30 млн. юанів щороку.

На сьогодні Національна високотехнологічна зона промислового розвитку налагоджує співпрацю з країнами Європейського Союзу задля поглиблення технологічної взаємодії між країнами та компаніями. Таким чином, було створено цілу екосистему для ефективної взаємодії суб’єктів МЕВ щодо обміну знаннями, ідеями та іншими результатами інтелектуальної діяльності у форматі глобальних інноваційних мереж (Рис. 9.).

Рис. 9. Участь Китаю у глобальних інноваційних мережах

Джерело: складено авторами на основі 5,6

Таким чином, імперативами стратегічного розвитку Китаю та формування його конкурентоздатності є:

  • всеохопна урядова політика, яка представлена коротко-, середньо- та довгостроковими планами економічного розвитку та має системний, стратегічно виважений, багаторівневий характер, забезпечує китайським товаровиробникам міжнародні конкурентні позиції, які зростають;
  • зростання витрат на дослідження та розробки, що дозволило країні посісти друге місце у світі за фінансуванням науки і стати лідером за інтенсивністю досліджень та розробок;
  • національна інноваційна система, ефективність якої забезпечують такі інструменти, як урядові програми розвитку, територіальні об’єднання (зони техніко-економічного розвитку, спеціальні економічні зони, мегакластери), фінансові (надання цільових грантів найконкурентнішим вищим навчальним закладам, податкових пільг, преференцій, податкових кредитів наукоємним підприємствам у спеціальних зонах та експортно-орієнтованим підприємствам);
  • міжнародна науково-технологічна, промислова кооперація та інтеграція до глобальних інноваційних мереж; це дозволяє Китаю реалізовувати інноваційний потенціал та бути рушієм у глобальних ланцюгах вартості.

Як зазначив Сі Цзіньпін у доповіді на відкритті ЕКСПО:

«Китай не закриватиме своїх дверей та ставатиме все більш і більш відкритим»7.

 

1 Global Manufacturing Competitiveness Index [Електронний ресурс] // Deloitte. – 2016. – Режим доступу: https://www2.deloitte.com/global/en/pages/manufacturing/articles/global-manufacturing-competitiveness-index.html

2 World Trade Organization. Global Value Chain Development Report [Електронний ресурс] / World Trade Organization // World Trade Organization. – 2017. – Режим доступу: https://brookings.edu/wp-content/uploads/2017/07/tcgp-17-01-china-gvcs-complete-for-web-0707.pdf . – 205c.

3 Intangible Capital in Global Value Chains [Електронний ресурс] // World Intellectual Property Organization. – 2017. – Режим доступу: http://www.wipo.int/edocs/pubdocs/en/wipo_pub_944_2017.pdf

5 Official Website of Changsha [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://en.changsha.gov.cn/investment/Industrialparks/201406/t20140629_602464.html

6 Changsha: Gateway to Inland China [Електронний ресурс] // KPMG. – 2013. – Режим доступу: https://assets.kpmg.com/content/dam/kpmg/pdf/2014/03/Changsha-Gateway-to-Inland-China-201305.pdf

7 Промова Сі Цзіньпіна на Першому китайському міжнародному імпортному ЕКСПО [Електронний ресурс] / Сі. – 2018. – Режим доступу: http://russian.people.com.cn/n3/2018/1106/c31521-9515307.html?fbclid=IwAR3w8qROdxEBzRRfwZ8KfW9Tc0sYSaY9LK4yNnXgz0UmC7m8db1cON45GY0